СПОСІБ ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІЇ НИРОК У ХВОРИХ З ІНФЕКЦІЄЮ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ

Корисна модель відноситься до медицини, а саме, до нефрології та може бути використана для оцінки ступеня порушень фільтраційно-екскреторної функції нирок у хворих з інфекцією сечової системи.

Останнім часом увага дослідників прикована до вивчення ролі уреаплазм (U.urealyticum) у генезі запальних захворювань сечової системи. Поширення U.urealyticum та часте виявлення її у практично здорових осіб утрудняють вирішення питання щодо ролі цих мікроорганізмів у патогенезі інфекцій сечової системи. З погляду одних дослідників, уреаплазми відносять до патогенів, відповідальних за розвиток інфекцій сечової системи. Інші – вважають, що вони є коменсалами нижніх відділів сечостатевої системи і здатні лише, за певних умов, викликати патологічний процес, частіше в асоціації з іншими мікроорганізмами. Однак чітких доказів етіологічної ролі уреаплазм, за умов їх асоціації з патогенними збудниками інфекцій сечової системи, дотепер не знайдено. На жаль, клініко-лабораторні методи дослідження не дозволяють підтвердити чи заперечити залежність активності запального процесу в сечовій системі від наявності U.urealyticum. Відомо, що "золотим стандартом" у вирішенні численних питань щодо оцінки ступеня порушень функції нирок, їх. структури та визначення кількості функціонуючої паренхіми, є радіонуклідна діагностика.

Відомій спосіб оцінки морфофункціонального стану нирок, що включає застосування динамічної та статичної реносцинтиграфії з радіо-фармпрепаратом тривалої фіксації в нирках –^99m Tc-ДМСО (2,3-дімерісапто-сукцинатоцтова кислота). Такі дослідження дозволяють оцінити анатомо-топографічні особливості нирок, кількість, функціонуючої паренхіми та відносну ниркову функцію.

Недоліками способу є те, що така оцінка не враховує секреторно-екскреторної та фільтраційно-екскреторної здатності нирок, а також ступінь виразності запальних процесів в них.

Відомий також спосіб комплексної оцінки фільтраційно-екскреторної здатності нирок та кількості функціонуючої паренхіми, взятий нами за найближчий аналог, який включає реносцинтиграфію із застосуванням радіофармпрепарату^99m Tc-ДТПО (CaNa₃ сіль діетилентриамінпентаоцтової кислоти). Дослідження з^99m Tc-ДТПО дозволяють визначити анатомо-топографічні особливості нирок та сечових шляхів, ниркову перфузію і гломерулярну фільтрацію в динамічному та статичному режимах.

Недоліками цього способу є неможливість оцінити кількість функціонуючої паренхіми нирок, а ступінь активності запального процесу в ураженій нирці визначають лише по асиметричності функції та ступеню її порушень. А саме: при активності запального процесу уражена нирка включає препарат в меншій кількості ніж в симетричній нирці, що дозволяє зробити лише відносні висновки.

В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб оцінки ступеню порушень функції нирок у хворих з інфекцією сечової системи, шляхом застосування: динамічної і статичної реносцинтиграфії із^99m Tc-пірофосфатом у пацієнтів, при бактеріологічному дослідженні сечі, зішкрябів з уретри і цервикального каналу яких, крім патогенного збудника була виявлена уреаплазма - U.urealyticum, та за умов сповільнення показників, що характеризують фільтраційно-екскреторні процеси в нирках визначають ступінь порушень функції нирок в залежності від виду збудника, що дозволить призначити відповідне антибактеріальне лікування.

Відомо, що^99m Tc-пірофосфат є природнім метаболітом організму, який після введення в організм активно екскретується нирками. Транспорт фосфатів через нирки обумовлений клубочковою фільтрацією. Максимальна екскреція препарату відбувається на протязі перших 30 хвилин після ін'єкції. Тому, динамічні дослідження в цей період дають змогу отримати зображення нирок і оцінити їх фільтраційно-евакуаторну функцію. За 2 години системою сечовиділення екскретується більше 30% радіофармпрепарату.

Поставлена задача вирішується тим, що спосіб оцінки ступеню порушень функції нирок у хворих з інфекцією сечової системи, який включає реносцинтиграфію із застосуванням радіо фармпрепарату, згідно з корисною моделлю, проводять. динамічну і статичну реносцинтиграфію із^99mTc-пірофюсфатом та при показниках T_max більше 4,0 хвилин. E₂₀ менш 45,0%, відсотку включення радіофармпрепарату через 1 годину більше 5,0%, вважають за значне порушення фільтраційно-екскреторної функції нирок у хворих хронічним неускладненим пієлонефритом, що інфіковані уреаплазмою.

Спосіб оцінки ступеню порушень функції нирок у хворих з інфекцією сечової системи, виконують наступним чином; реносцинтиграфію з^99m Tc-пірофосфатом здійснюють в умовах звичайного фізіологічного режиму (легкий сніданок, 200мл чаю або води за 30 хвилин до дослідження) на порожній сечовий міхур у сидячому положенні, спиною до детектора гамма-камери. Детектор встановлюють таким чином, щоб його серединна вертикальна вісь була паралельна хребтові, а горизонтальна знаходилася на рівні XII ребра. Дослідження проводять в два етапи. На першому етапі протягом 20 хвилин проводять динамічну реносцинтіграфію. Збір інформації здійснюють з експозицією 1 кадр за 1 хвилину. На другому етапі проводять статичну реносцинтіграфію через 1 годину після закінчення першого етапу.

Для оцінки функції кожної нирки й очищення крові від радіофармпрепарату на одному з кадрів динамічної реносцинтіграфії виділяють “зони інтересу”: серце, ліву і праву нирки. Кількісну оцінку результатів складають в розрахунку функціональних параметрів для правої і лівої нирок: Т_max - час реєстрації максимуму активності над ниркою (хв); Е20 - відсоток виведення радіофармпрепарату до 20-ої хвилини дослідження (%); швидкість клубочковой фільтрації (мол/хв).

Запис статичної реносцинтіграфії здійснюють з використанням матриці 128х128х16. Записують один кадр із кількістю імпульсів на аналізаторі - 100000. “Зонами інтересу” при обробці, результатів, статичної реносцинтіграфії були ліва і права нирки та фон тіла окремо для кожної нирки. Для чіткої візуалізації контурів нирок відсікання фону складало 10-20%. Відсоток включення. препарату через 60 хвилин після динамічної реноецинтіграфії розраховували за формулою:

,

де

- відсоток включення радіофармпрепарату у ліву або праву нирки;

- кількість імпульсів, зареєстрованих з лівої або правої нирки;

- фонова активність;

- загальна активність, зареєстрована всім полем зору детектора.

Дані динамічної і статистичної реносцинтіграфії із^99m Tc-пірофосфатом демонструють порушення фільтраційно-екскреторних процесів у хворих з інфекцією сечової системи, а більш високий відсоток включення^99mTc-пірофосфатом через 1 годину - виражені запальні зміни в паренхімі нирок.

Апробацію запропонованого способу проведено у відділі нефрології та діалізу Інституту нефрології АМН України та на базі Київського міського центру радіонуклідної діагностики у 50 жінок із хронічним неускладненим пієлонефритом у віці від 18 до 64 років. Тривалість захворювання коливалась від 2 до 8 років. Залежно від етіології хворі були розподілені на дві групи. В першу (І) групу ввійшли жінки, у яких при бактеріологічному дослідженні сечі, зішкрябів з уретри і цервикального каналу була виявлена U.urealyticum. Другу групу (II) склали пацієнтки, у яких при бактеріологічному дослідженні виявлена ізольована Е.Соlі в діагностично значущому титрі ( 106КУО/мл). Дані дослідження наведені в таблиці.

Як свідчать представлені дані, час максимального нагромадження радіофармпрепарата в нирках пацієнтів інфікованих U.urealyticum було уповільненим і складало 5,12±0,77хв для лівої і 4,83±0,44хв для правої. Швидкість клубочкової фільтрації при цьому була уповільненою до 82,25±4,7мл/хв, що свідчило про зниження кількості функціонуючої паренхіми на 30%. Час максимального нагромадження радіофармпрепарата в нирках пацієнтів інфікованих Е.Соlі було достовірно нижчім та становило 3,65±0,38хв для лівої і 3,75±0,38хв для правої, що свідчило про схоронність швидкісних параметрів фільтраційних процесів паренхімою нирок. Швидкість клубочкової фільтрації при цьому була трохи уповільненої і складала 94,2±5,1мл/хв. Кількість функціонуючої паренхіми у пацієнтів цієї групи було знижено в середньому на 22%. Таким чином, запальні зміни в паренхімі нирок у пацієнтів з ізольованою Е.Соlі були менш вираженими, чим у пацієнтів з наявністю U.urealyticum. Дані динамічної реносцинтіграфії наочно демонструють значне порушення екскреторних процесів у хворих з. наявністю U.urealyticum. Так, у цих пацієнток відсоток виведення радіофармпрепарату до 20 хвилини був у 1,5 рази менше, чим у пацієнток з ізольованою Е.Соlі (32,5±5,89 та 50,75±1,49% відповідно), а при статичній реносцинтіграфії - відсоток включення радіофармпрепарату через 60 хвилин був вірогідно збільшеним та дорівнював у середньому 6,17±0,62%.

Отримані результати можна пояснити збільшенням: проникності мембран інтерстиціальних клітин для молекул пирофосфату, які в нормі їх не пропускають. U.urealyticum, що прикріплена до поверхні інтерстиціальних клітин, руйнуює клітинні мембрани і впроваджується в цитоплазму, викликаючи запальну реакцію. При цьому відбувається зміна уражених клітин і розвиток судинних та інших проявів запальної реакції, що і є причиною порушення фільтраційно-екскреторної функції нирок у хворих з інфекцією сечової системи.

Використання запропонованого способу дозволяє встановити значну роль, U.urealyticum у патогенезі інфекцій сечової системи загалом та хронічного пієлонефриту зокрема. Більш висока активність запальних процесів, а саме: достовірне порушення фільтраційної та екскреторної функцій нирок, обумовлена асоціацією патогенних мікроорганізмів і U.urealyticum, що визначає необхідність включення до загальноприйнятих схем антибактеріального лікування хворих з. інфекціями сечової системи препаратів, що спрямовані на знищення U.urealyticum.

Наводимо приклад застосування способу оцінки ступеню порушень функції нирок у хворих з інфекцією сечової системи.

Приклад. Хвора Х-в, 25 років, і.х. - №5494 Поступила в клініку зі скаргами на відчуття болю, печії та дискомфюрту під час сечовипускання, ніктурію, слабкість, нудоту. Хворіє впродовж 2 років з частим рецидивуванням (більш 4 раз на рік). Постійно проходила курси антибактеріального лікування, яке не приносило бажаного ефекту. При клініко-лабораторному обстеженні хворої була діагностована U.urealyticum в зішкрябах з уретри та в сечі, але підтвердити або виключити наявність пієлонефриту виявилося неможливим. Було призначено радіонуклідне обстеження з^99m Тс-пірофосфатом за запропонованим способом. Встановлено, що швидкість фільтраційно-екскреторних процесів в обох нирках була знижена, що свідчило про тривалий час захворювання. Відсоток включення фосфатних сполук, мічених^99m Тс-пірофосфатом, через 1 годину дорівнював 10% (при нормі - до 8%), що вважають за значне порушення фільтраційно-екскреторної функції нирок у хворих, що інфіковані уреаплазмою. Обстеження дозволило підтвердити запальне ураження нирок і встановити діагноз-хронічний пієлонефрит. Після призначення антибактеріального лікування, спрямованого на видалення U.urealyticum, рецидивів, впродовж останніх двох років, констатовано не було.

Таким чином, застосування запропонованого способу дозволить оцінити ступень порушень функції нирок у хворих з інспекцією сечової системи, при цьому наявність U.urealyticum у хворих на хронічний неускладнений пієлонефрит достовірно знижує фільтраційно-екскреторні процеси в нирках, що обумовлює необхідність включення до загальноприйнятих схем антибактеріального лікування препаратів, які спрямовані на видалення U.urealyticum. Ефективність способу 98,0%.

Джерела інформації, взяті до уваги при експертизі

1. Функциональное состояние почек при пиелоаефрите у детей /Коровина Н.А., Захарова И.Н., Герасимова Н.П., Савельева О.В. //Рос.педиатрич.журн. - 2004. - №4. - С.15-19.

2. Кундін В.Ю. Динамічна реносцинтиграфія в нефрологічній практиці (лекція) //Актуальні проблеми нефрології: Зб.наук.праць. - Київ., 2003. - Вип.8. - С.64-71 (найближчий аналог).